Кілька десятків років тому корупція в Гонконзі охопила 94% державних органів влади. Боротьба з хабарництвом розпочалася з приходом губернатора Гонконгу Мюррея Маклехоуз (на той час Гонконг був під владою Великої Британії). Вже в перші роки його керівництва було створено Незалежну комісію з боротьби з корупцією, яка була повністю незалежна від будь-яких державних органів.
Комісія працювала в трьох напрямках: виявлення корупціонерів, профілактика та аналіз нових схем корупції, пропаганда. Працівники Комісії мали необмежені права (при найменшій підозрі в корупції вони мали право провести перевірку в будь-якому відомстві та міністерстві).
За роботою Комісії стежили громадські організації, що складалися з представників інтелігенції та бізнесу. У випадку виникнення підозри у громадськості щодо будь-якого члена Комісії, негайно вживалися заходи щодо його звільнення.
Наступним кроком Мюррея Маклехоуз стала відміна для чиновників поняття «презумпція невинуватості». У боротьбу з корупцією вступив принцип “доведи, що купив майно не за хабарі”. Особа, яка не змогла довести джерело своїх статків, без зволікань потрапляла до в’язниці. До речі, одним із перших високопоставлених чиновників, який був заарештований за хабарі, був саме начальник поліції Гонконгу.
Усі засоби масової інформації міста були наділені повною свободою для антикорупційних публікацій та власних розслідувань. Запрацювала гаряча лінія для повідомлень про корупцію. Підозрюваним особам заморожували банківські рахунки і вимагали від них пояснень щодо джерела та способу отримання доходів і великих подарунків.
На законодавчому рівні була закріплена умова, що дача хабара в результаті вимагання не є злочином. Тобто, якщо особа дає хабар чиновнику, то винен тільки чиновник, а така особа звільняється від відповідальності. Тому люди не боялися дзвонити на гарячу лінію Комісії і скаржитися на корупціонерів.
В результаті заходів, проведених Мюрреєм Маклехоузом у боротьбі з корупцією, чисельність корумпованих чиновників знизилася з 94% до 2-3%. На даний час Гонконг займає 13-ту сходинку у світовому антикорупційному рейтингу. Як бачимо, головне не кількість органів, які займаються боротьбою з корупцією, а якість роботи працівників відповідних органів.
